Компетентність в природничих науках і технологіях

Навчальна діяльність на уроках покликана не просто дати учням суму знань, умінь і навичок, а формувати в них компетентність як загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, отриманих завдяки навчанню.

Хочу звернути вашу увагу на важливість компетентності в природничих науках і технологіях, яка розкриває наукове  розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності.

А тепер більш детально…

Предметна природознавча компетентність —  це особистісне утворення, що характеризує здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у сфері відносин «людина — природа».

 Іншими словами, ця компетентність розвиває уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти та аналізувати результати.

На даному слайду представлений основний зміст природничої компетентності у діяльності учнів, що включає в себе такі пункт, як:

•      допитливість, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї;

•      самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати;

•      формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів;

•      пізнавати себе і навколишній світ шляхом спостереження та дослідження;

•      усвідомлення основи екологічного природокористування;

•      дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства.

Виходячи з соціально-педагогічної теорії і практики процес формування природничо-наукової компетентності учнів можна поділити на такі соціально-педагогічні рівні: соціальний, соціально-середовищний та індивідуальний соціальний.

Процес соціального становлення школярів відбувається в умовах соціального середовища, тобто певної сукупності умов життєдіяльності старшокласників, які впливають на свідомість та поведінку. Чим більша і різноманітніша палітра складових соціального середовища, тим інтенсивніше відбувається розвиток особистості та умов її життєдіяльності.

Соціально-педагогічні умови формування природничо-наукової компетентності учнів передбачають пошуки відповідних методів розвитку їх соціального мікросередовища. Ними є сукупність прийомів і способів, які використовуються для стимулювання і розвитку потенційних можливостей особистості та досягнення різноманітних завдань. До вирішення завдань щодо формування природничо-наукової компетентності можуть бути застосовані різноманітні методи, які виникли та розвинулися в межах таких наук як педагогіка, психологія, соціологія: педагогічні (переконування, навіювання, мотивації і т.д.), психологічні (з метою діагностики особливостей учнів), соціологічні (з метою добору інформації щодо окремих суспільних проблем та визначення ставлення людей до них), соціально-педагогічні (аналіз соціуму).

Набувши природничо-наукову компетентність учні можуть адекватно і відповідально реагувати на стрімкі соціальні зміни, виходячи з своїх соціальних та індивідуальних потреб, розширювати можливості самореалізації, спектр способів і засобів досягнення бажаного майбутнього.

ВИСНОВОК

Отже, для формування природничо-наукової компетентності учнів, діяльність вчителя має базуватися на таких вихідних теоретичних положеннях:

1) здійснення пізнавальної діяльності щодо об’єктів реальної дійсності;

2) надавати загальнокультурні знання з предмету, ціннісні установки, що зумовлюють соціальний досвід учнів у певній галузі, розкривати фундаментальні проблеми людства й проблеми повсякденного життя;

3) застосовувати способи діяльності, що виявляються в уміннях і навичках, зокрема під час виконання лабораторного експерименту, обробки інформації тощо.

Матеріали до данного виступу: Презентація "Природознавча компетентність".